Та ти, курво, вляжешся нині чи нє?!

Iде гуцул на авто, на повній швидкості. Дивиться Даїшник стоїть. Нетормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:

— Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.

— Та чого ж не поховаю, синку.

Такі домовились. Їде далі гуцул. Ще одного такого збив, приїжджає зтіломна цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжкудопиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:

— Слава Йсусу.

Дід обертається:

— Слава навіки!

— А що, діду, закопали того?

— Та закопав...

— Та як закопали, як во він лежить.

— Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.

Гуцул подякував і пішов.

В ДАІ б’ють тривогу:

— Шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!

І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки нацвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Приходитьна цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить до гробаря і каже:

— Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?

Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:

— ТА ТИ, КУРВО, ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ???!!